Зворотній зв'язок

Click to refresh

Хто онлайн

На сайті один гість та відсутні користувачі

Стару версію сайту дивіться тут:

http://vilshanka.ucoz.ua/

Статті

Вільшанський район
Кіровоградської області

 

Вільшанський район розташований у західній частині Кіровоградської області. Площа району – 645 кв.км. Кількість населення складає 14 тисяч чоловік. Районний центр Вільшанка розташований на лівому березі річки Синюхи (притоки Південного Бугу), за 18 км від залізничної станції Підгородня.

 

Перші відомості про поселення на лівобережжі річки Синюхи і далі, в східному напрямку по території сучасної Кіровоградщини, зустрічаються з ХVII ст. Це були зимівники і хутори козаків та селян-втікачів із Поділля, Київщини, які переселялись на ці землі, щоб уникнути феодально-кріпосницького гніту. До 1750 р. лівобережжя Синюхи входило до складу земель Вольностей Війська Запорозького; у 1750-64 рр. – до складу Нової Сербії, а від 1764 р. – до Єлисаветградської провінції.

Перші згадки про слободу Маслове (теперішній районний центр Вільшанка) припадають на середину ХVIII ст. За переказами, тут поселилось декілька родин запорозьких козаків на чолі з козаком Масловим. З часом поселення збільшилось за рахунок інших переселенців. Після російсько-турецької війни 400 болгарських родин за дозволом царського уряду переселились у ці краї та створили поселення неподалік від слободи Маслове.

Пізніше поселення злилось зі слободою й отримало назву Вільшанка.

У 80-х рр. ХVIІI ст. болгарів включили до складу Бузького козацького війська. З 1818 по 1857 рр. село мало статус військового поселення і стало одним з опорних пунктів на кордоні з Польщею та Туреччиною. У Вільшанці розміщався штаб 4-го полку Бузької уланської дивізії, а згодом – штаб 12-го округу Новоросійського військового поселення і 3-го ескадрону кавалерії, а пізніше волосний штаб військового поселення. Після ліквідації військових поселень село залишилось волосним центром.

Зараз Вільшанка – районний центр однойменного району, створеного у 1923 р.

Маючи осмислену та обґрунтовану ідею щодо створення символіки району та райцентру, місцеві ради звернулись до Кіровоградського обласного відділення УГТ з проханням допомогти розробити проекти символів. Протягом 2002-03 рр. членами відділення були розроблені та запропоновані для погодження та затвердження у встановленому порядку проекти символіки району та селища Вільшанки.

При опрацюванні запропонованої ідеї використані ґрунтовні дослідження та довідка директора українсько-болгарського музею історії Вільшанського району В. Вовченка, прорецензовані істориком-краєзнавцем, почесним громадянином Вільшанки І. Гуржосом. Впродовж всього часу роботи над проектами члени тимчасової районної геральдичної комісії брали активну участь в обговоренні ескізних пропозицій. Експертизу остаточних варіантів символіки, розроблених В. Кривенком при участі членів тимчасової геральдичної комісії при Вільшанській районній раді, провів голова УГТ А. Гречило. Рішенням сесії Вільшанської районної ради від 31 січня 2003 р. затверджені символи Вільшанщини.

Герб Вільшанського району

У золотому полі синє вістря, у якому золота бджола зі срібними крилами, супроводжуваний праворуч синьою квіткою барвінку з зеленим стеблом і листочками, ліворуч - червоною трояндою на зеленому стеблі з листочками. Щит обрамований декоративним вінком з дубового листя і увінчаний стилізованою короною з пшеничного колосся, на яку покладений лапчастий хрест. На синій девізній стрічці золотий напис "Віра і добро". Автор - В.Кривенко.

Символи та кольори підкреслюють національні особливості району, в якому більшість складають українці та болгари. Болгари зберегли свої традиції, культурну спадщину та мову, а також сприйняли українські звичаї. Яскраво-червона троянда є неофіційною емблемою Болгарії. Вона є символом краси та досконалості, наснаги, уособленням жіночності, духовної любові та кохання. Барвінок є однією з найпоширеніших квітучих рослин України. Він є символом вічності і життя, пам'яті та світлих споминів, щастя в одруженні, злагоди. Дві квітки символізують єднання представників двох народів, що проживають поруч більше двох століть. Зображення бджоли має багатий символічний зміст: вона втілює працьовитість та самовідданість, окриленість та творчі здібності, мужність та хоробрість, мудрість та ощадливість. Кольори українського прапора - синій та жовтий, а болгарського - білий, зелений та червоний. Стилізоване колосся пшениці в картуші є символом хліборобського краю, достатку та впевненості. Дуб символізує міць, силу та славу, могутність та витривалість. Вільха - дерево, назва якого пов'язана з найменуванням району. Виноград символізує природну родючість, життєрадісність, духовне життя та відродження. Він нагадує про історичні зв'язки частини населення району з сонячною Болгарією. Козацький хрест говорить про приналежність території теперішньої Вільшанщини до земель Вольностей Війська Запорозького та пов'язаного з цим початком їх заселення.



Прапор Вільшанського району

Прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, яке складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг червоного та жовтого кольорів; від древка на третину довжини відходить зелений клин, на якому жовта бджола.

Додати коментар


Захисний код
Оновити